Технологія
Перші дослідження у галузі використання високочастотного електричного струму для руйнування тканин належать до кінця XIX — початку XX століття. У роботах d’Arsonval (1890 р.) вперше було доведено, що під час проходження змінного струму високої частоти через організм людини виникає лише теплова дія, без нервово-м’язового збудження та хімічного впливу.
У 1907 році інженер Lee de Forest запропонував виконувати розсічення тканин за допомогою голки, закріпленої на ізольованій ручці та з’єднаної з вихідною клемою резонатора Oudin апарата d’Arsonval. Електрична дуга забезпечувала безкровне розсічення тканин. Оскільки голка при цьому не розжарювалася, її назвали «холодним каутером» (cold cautery), а сам метод отримав назву форестизація.
Більш широке поширення електрохірургії як методу оперативного втручання розпочалося у 1926 році, коли інженер William T. Bovie вперше організував виробництво апарата, спеціально розробленого для електрохірургії. У цьому апараті використовувалися іскрові генератори, які забезпечували високоефективну коагуляцію тканин.
30-ті роки XX століття по праву вважаються періодом розквіту електрохірургії. Саме тоді електрохірургічні методики почали активно застосовуватися в різних галузях медицини.
Сьогодні майже в кожній операційній, лікарні, клініці або кабінеті приватного лікаря використовується високочастотний електрохірургічний апарат. Електрохірургія є однією з найпоширеніших технологій сучасної хірургії, оскільки дає змогу значно підвищити точність оперативного втручання, зменшити крововтрату під час операції та скоротити час її проведення.
Електрохірургічний вплив на біологічні тканини забезпечують електрохірургічні високочастотні (ЕХВЧ) комплекси, які генерують струм високої частоти спеціальної форми. Цей струм за допомогою електрохірургічного інструменту перетворюється на теплову енергію. Основними функціями електрохірургічного впливу є РІЗАННЯ та КОАГУЛЯЦІЯ.
d’Arsonval
У 1907 році інженер Lee de Forest запропонував виконувати розсічення тканин за допомогою голки, закріпленої на ізольованій ручці та з’єднаної з вихідною клемою резонатора Oudin апарата d’Arsonval. Електрична дуга забезпечувала безкровне розсічення тканин. Оскільки голка при цьому не розжарювалася, її назвали «холодним каутером» (cold cautery), а сам метод отримав назву форестизація.
Lee de Forest
Більш широке поширення електрохірургії як методу оперативного втручання розпочалося у 1926 році, коли інженер William T. Bovie вперше організував виробництво апарата, спеціально розробленого для електрохірургії. У цьому апараті використовувалися іскрові генератори, які забезпечували високоефективну коагуляцію тканин.
William T. Bovie
30-ті роки XX століття по праву вважаються періодом розквіту електрохірургії. Саме тоді електрохірургічні методики почали активно застосовуватися в різних галузях медицини.
Сьогодні майже в кожній операційній, лікарні, клініці або кабінеті приватного лікаря використовується високочастотний електрохірургічний апарат. Електрохірургія є однією з найпоширеніших технологій сучасної хірургії, оскільки дає змогу значно підвищити точність оперативного втручання, зменшити крововтрату під час операції та скоротити час її проведення.
Електрохірургічний вплив на біологічні тканини забезпечують електрохірургічні високочастотні (ЕХВЧ) комплекси, які генерують струм високої частоти спеціальної форми. Цей струм за допомогою електрохірургічного інструменту перетворюється на теплову енергію. Основними функціями електрохірургічного впливу є РІЗАННЯ та КОАГУЛЯЦІЯ.
Різання
Ефект РІЗАННЯ (розсічення тканин) досягається внаслідок високої щільності струму, що спричиняє різке підвищення температури тканини в зоні впливу. При температурах понад 100 °C випаровується внутрішньоклітинна та міжклітинна рідина, внаслідок чого відбувається механічний розрив тканини. За більш високих температур (150–200 °C) відбувається карбонізація тканини або її повна вапоризація (випаровування).
Коагуляція
Ефект КОАГУЛЯЦІЇ (гемостазу), який є важливим для зупинки кровотечі, досягається за невисокої щільності струму, що призводить до помірного підвищення температури оперованої тканини до 60–100 °C. За таких температур відбувається денатурація внутрішньоклітинних білків, але структура міжклітинних зв’язків зберігається. При одночасній механічній дії на тканину (судину) в цьому режимі відбувається її «склеювання».
Кожна з цих функцій може виконуватися двома типами інструментів: монополярними та біполярними. Різні модифікації й комбінації режимів та інструментів забезпечують хірургам надійне й якісне виконання оперативних втручань.
Монополярний режим
Цей режим є найбільш поширеним у високочастотній електрохірургії завдяки своїй універсальності та високій клінічній ефективності.
У монополярному режимі робочий електрод розташовується в хірургічному полі, а нейтральний електрод — під тілом пацієнта. Високочастотний струм проходить через тіло пацієнта, утворюючи замкнений електричний ланцюг між робочим і нейтральним електродами.
Для роботи в цьому режимі використовується широкий асортимент монополярних електрохірургічних інструментів.
У монополярному режимі робочий електрод розташовується в хірургічному полі, а нейтральний електрод — під тілом пацієнта. Високочастотний струм проходить через тіло пацієнта, утворюючи замкнений електричний ланцюг між робочим і нейтральним електродами.
Для роботи в цьому режимі використовується широкий асортимент монополярних електрохірургічних інструментів.
Біполярний режим
Цей режим є найбільш ефективним для виконання коагуляції. Біполярна техніка незамінна в нейрохірургії, офтальмології, кардіохірургії, отоларингології та інших галузях, де потрібна висока точність і делікатність втручання. Біполярний режим є максимально безпечним з точки зору впливу високочастотного струму на організм пацієнта.
У біполярному інструменті поєднані функції активного та нейтрального електродів. Високочастотний струм протікає лише в обмеженій ділянці між двома браншами біполярного електрохірургічного інструменту — пінцета, затискача або директора.
У біполярному інструменті поєднані функції активного та нейтрального електродів. Високочастотний струм протікає лише в обмеженій ділянці між двома браншами біполярного електрохірургічного інструменту — пінцета, затискача або директора.